Знайомтесь: Професіонал!  Негребецький Андрій Іванович

Андрій Негребецький  – завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Досвід роботи пана Негребецького в міському перинатальному центрі  – 28 років.

Ще в 1993 році студентом  підробляв сторожем в пологовому будинку, що на той час ремонтувався. На 5-му курсі медичного університету працював у відділенні анестезіології  медбратом-анастезистом, що в подальшому і вплинуло на  вибір професії. По закінченню інституту 2 роки  у цьому ж відділенні був лікарем-інтерном. З 1998 року працює анестезіологом, а з 2007 року очолює відділення анестезіології.

Лікар вважає введення наркозу пацієнтці практично мистецтвом. Його принцип роботи  – дати наркоз як своїй найдорожчій людині, бо якщо щось не так зробити, то це відіб’ється на здоров’ї  жінки. 

Як завідувач відділення,  Андрій Іванович  вважає,  що в колективі важливі всі:  «Знаю, що  медсестри і медбрати дуже важливі.  Їх ображати не можна, бо вони – половина нашого успіху, без них ми  – ніяк! Дуже важливо мати гарний колектив. Тому ми двічі на рік виїжджаємо з відділом  відпочивати разом. Це нас  дуже зближує. Я думаю, у нас найкращий і найдружніший колектив».

Робота лікаря-анестезіолога безумовно складна і стресова. Адже до завідувача можуть зателефонувати  і посеред ночі, і у свята й викликати на роботу. «Це обов’язок заввідділення приїжджати на  допомогу. І тут нікуди не дінешся. Навіть якщо хочеш десь піти в гори, чи у відпустку, ти мусиш призначити ту людину , яка буде виконувати ці обов’язки замість тебе. Тобто я не можу собі зірватися і десь поїхати. Я мушу комусь подзвонити, домовитись, щоб замість мене побули на ургенції». 

Впоратись зі стресами на роботі пану Негребецькому  допомагають гори. Хоча б раз на місяць чоловік намагається вибратись у гори, скинути з себе накопичений негатив, знешкодити адреналін, віддати його горам. Він побував чи не на всіх карпатських вершинах і знає наші  Карпати, як свої п’ять пальців.

Є ще одне хобі, яким захоплюється лікар – фотографія.  Він фотографує і неймовірну красу дикої природи  і щасливі миті народження дітей.

 «Я часто особисто роблю фотографії на пологах і на операціях. Коли жінка лежить ще на операційному столі і дивиться на фотографії, які зроблені  на її прохання та з її дозволу,  й  отримує від цього задоволення, і сльози щастя капають у неї з очей, то це, звичайно, приносить мені неймовірне задоволення».

Любов до роботи  – той чинник, який дає наснаги і  окриляє. 

 «Я просто люблю свою роботу. Дуже гарно її знаю і вмію робити.  Крім того, що я люблю свою роботу – допомагати жінкам безболісно перенести пологи, люблю працювати з молодими людьми, вчити їх, передавати свій досвід, якого у мене достатньо. Так вже 13 років викладаю анестезіологію і реанімацію в Медичному університеті на кафедрі анестезіології. Мені подобається бути анестезіологом, а анестезіологом заввідділом – ще краще!».