Поради психолога жертвам домашнього насильства

В рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»  психолог міського клінічного перинатального центру Марія Супрун підготувала  поради жертвам домашнього насильства.

Дуже важко розробити універсальний план безпеки для усіх потерпілих від домашнього насилля. Кожна ситуація індивідуальна і тому можна лише обговорити деякі стратегії захисту. Та треба врахувати, що деякі з них можуть бути більш чи менш застосовними для різних потерпілих.

Аналіз ризику для життя

По-перше, потрібно оцінити існуючі ризики для життя, у випадку, якщо кривдник і жертва продовжуватимуть проживати разом. Якщо є небезпека для життя, то першим завданням допомоги є безпека та збільшення ресурсів (внутрішніх, соціальних, матеріальних і т.п.)! Психотерапевтична допомога у цих випадках може надаватися лише за умови мінімалізації небезпеки для життя.

Дуже важливо у таких випадках подумати про те, як можна збільшити рівень безпеки. Насамперед треба подбати про задоволення базових потреб (достатній неперервний сон, харчування, інші фізіологічні потреби). Коли відбувається насильство, корисно, щоб у житті жінки була хоча б одна людина, якій вона довіряє і з якою може обговорити те, що відбувається. Часто це подруга, мама чи сестра… Проговорювання ситуації нерідко може показати додаткові можливості збільшення безпеки.

Корисно також вивчити напам’ять і додати до швидкого телефонного набору у смартфоні номер телефону цієї близької людини. Варто домовитися про систематичний контакт з такою людиною через телефон чи у соцмережі. Відсутність виходу на такий контакт може свідчити про небезпеку для життя жінки і має спонукати цю людину до термінових активних дій (телефонний дзвінок, особистий візит і т.п.). Необхідно вирішити для себе, що сором у цих обставинах суттєво збільшує ризик для життя. Соромно має бути кривднику, а не потерпілій! Тому сором при зверненні до друзів чи родичів, в офіційні інстанції за висновком про тілесні ушкодження чи до органів внутрішніх справ, соціальних служб і т.п. дуже важливо відкласти в сторону. Звернення по допомогу свідчить про силу, а не про слабкість потерпілої.

План безпеки

Важливо розробити так званий «План безпеки». Підготувати, щоб у жінки були (якщо це можливо!) оригінали (чи хоча б копії) усіх важливих документів (паспорти, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, документи про власність на квартиру чи інше майно, дипломи, посвідчення і т.п.). Корисно домовитися з сусідами про те, що якщо вони чують характерний шум боротьби чи крики про допомогу з квартири потерпілої, то відразу починають стукати до неї у двері та викликають поліцію.

Виклики поліції дуже часто стають єдиним доказом при розгляді справ у судах того, що відбувалося насильство. Тому дуже важливо викликати представників поліції у кожному випадку насильства і це не залежить від того, проживає кривдник з потерпілою разом чи вже окремо!

Потрібно подбати про те, щоб десь у безпечному місці (за межами спільного проживання) були відкладені гроші на перший час сепарації, необхідний одяг, інші цінні речі. Необхідно виписати всі життєво-важливі телефони (на випадок, якщо телефон потерпілої буде викрадено чи заблоковано). Це можуть бути контакти до близьких, в офіційні установи (у тому числі до вчителів дітей, лікарів, номери гарячих ліній допомоги у кризових ситуаціях і т.п.). Також необхідно знайти таке місце, куди у разі небезпеки можна піти.

У будь-якому разі, коли існує загроза життю жінки, необхідно зробити все, щоб втекти (з документами чи без них, з грошима чи без них, в одязі чи без нього) і з безпечного місця викликати поліцію. Втеча і крик найчастіше виявляються найефективнішими швидкими стратегіями захисту жінки від домашнього насилля.