Втратити дитину. Чи є щось більш болюче і складне у цьому житті? Чи можливо це пережити і як пережити втрату, що робить твоє життя пустим і непотрібним?
Як пережити це горе і допомогти собі за цих життєвих обставин розповідає психолог Міського клінічного перинатального центру Марія Супрун.
Про втрату дитини розмови ведуться типово за зачиненими дверима і часто жінки одні у своїй скорботі. Емоції в цей час можуть бути дуже складними та комплексними. Вранці може хотітись плакати, в обід – сміятися, ввечері – можна відчувати спустошення, в інші дні – взагалі нічого не відчувати.
Мертвонароджене дитя або неонатальна втрата – це дуже емоційні переживання. Багато батьків після втрати відчувають: шок, спустошення, розпач, зневіру, задають собі питання «чому це сталося», відчуття вини, злість, заздрість, тривогу, відчуття самотності. З часом, це пройде. Кожному потрібен різний час на проживання горя.
Одразу після народження багато батьків підтверджують, що це дуже важливо побачити своїх дітей та мати можливість привітатися і попрощатися. Ім’я дитини, розміри та вагу варто зафіксувати та зберегти, зробити фото, а також відбиток ручки та ніжки, зберегти локон волосся, якщо є така можливість. Багато батьків підтверджують, що час, проведений з дитям, для них був зцілюючим, інші ж, перебуваючи у скорботі, можуть вважати це надто складним.
Вчитися жити після перинатальної та неонатальної втрати
Пережити мертвонародження або неонатальну смерть – це дуже травматична подія у житті та неймовірно важливим є дати можливість батькам горювати достатню кількість часу та у той спосіб, який для них є найбільш зцілюючим. Є кілька речей, які можна зробити, щоб справитися з болем та стражданнями, що наступають після раптової втрати дитини.
Залучи сім’ю та друзів
Звернись до рідних або друзів, щоб допомогли тобі у час скорботи і щоб створити для себе близьке коло підтримки. Підтримка дуже важлива, щоб допомогти тобі проходити найважчі моменти скорботи. Якщо рідні та друзі запитують, чи можуть вони тобі допомогти – не соромся, скажи, чим саме вони можуть тобі допомогти. Можливо приготувати їжу або подивитись за іншими дітьми.
Потурбуйся про свій фізичний стан
Ти будеш почуватися емоційно спустошеною та виснаженою, але важливо харчуватись здорово, відпочивати та не забувати про фізичні вправи. Підтримувати здоровий спосіб життя допоможе тобі подолати емоційну втому, яку ти відчуваєш. як результат сильної скорботи.
Говори або пиши про своє дитя
Інколи це допомагає, висловити або написати про емоції, які ти переживаєш. Ігнорувати або пробувати забути свої почуття не допомагає у час скорботи. Запиши свої емоції у щоденник. Створи книгу спогадів свого дитя, куди збережи згадки, фото, відкритки та інші речі, які допоможуть тобі зберегти пам’ять про своє дитя.
Визнай своє батьківство
Пам’ятай, у тебе народилося дитя, і ти маєш спогади про це дитя. Не бійся говорити іншим про народження та смерть твоєї дитини, щоб інші також усвідомили, що ти відносишся до батьків.
У нашому суспільстві смерть дитини інколи вважається поразкою матері та сім’ї часто не отримують належної підтримки. Це призводить до того, що жінки та чоловіки приховують свій біль, і як наслідок, ніколи не реабілітуються від втрати.
Створити спогади, визнати власне батьківство, визнати той факт, що дитина не лише померла, але також і жила і була з вами впродовж кількох місяців – є дуже важливим. Визнати власне право на скорботу та шукати підтримки у тих, хто розуміє масштаб трагедії – все це допоможе зціленню. Це не особиста поразка, це не подія, якої можна соромитись чи яку варто приховувати, це народження та смерть дитини, життя якої закінчилось надто рано, але мало дуже великий вплив на кожного, хто був поряд.