Втрачена вагітність. Історії жінок, які це пережили

З 9 по 15 жовтня у світі триває тиждень привернення уваги до теми втрати вагітності.

Викидень – це найбільш звична причина втрати дитини під час вагітності. Підрахунки відрізняються, втім March of Dimes, організація, яка працює в сфері жіночого та дитячого здоров’я, наводить показники втрати вагітності через викидень від 10% до 15% у жінок, які знали про свою вагітність.

Ми хочемо поділитися історіями кількох жінок, які втратили дитину під час вагітності. Ці історії можуть допомогти іншим жінкам морально впоратись з таким же горем.

Катя Бльостка, Україна

Я довго думала, чи варто, взагалі, писати про це у своєму блозі. Зрештою, вирішила, що варто, бо надто багато жінок потребують розмови про це, можливо, і не до кінця усвідомлюючи цю внутрішню необхідність.

Відповідно до статистики, від 10 до 20% вагітностей закінчуються втратою до 20 тижня. Принаймні 1 з 10 жінок змушена це пережити. Я є цією жінкою. Точніше, я була нею двічі. Обидва рази мої вагітності закінчувалися на 9 тижні. Одна з них рівно два роки тому. Кровотеча. Лікарня. Наркоз.

З власного досвіду скажу, що найболючіше – відчуття всепоглинаючої пустоти після. Найсумніше – усвідомлювати, що в тобі стільки любові, яку вже нема кому віддати. Найтяжче – позбутися відчуття, що твоє тіло тебе підвело, що це якимось чином твоя вина. Найгірше, що можна почути у відповідь – «народиш ще». А ти не хочеш ще! Ти хотіла саме цю дитину. Ти відчувала її серцем, ти уявляла її риси, ти носила в собі цю любов до когось, кого ще не зустріла, але вже знала…

Єдине, що допомогло мені пережити біль втрати – це розмови. Я говорила про те, що сталося з чоловіком, сестрою, подругами… я ділилася, я плакала, я скорбила. Я дозволила собі пережити всі ці емоції, не ховаючись від них, а визнаючи кожну з них, їхню силу, їхню важливість в моєму житті.

В цей тиждень я хочу підтримати всіх жінок, які мали подібний досвід. Ви не одні. Я обіймаю всіх жінок, які зараз через це проходять. Ви не знаєте наскільки ви сильні, доки бути сильною не стає єдиною можливою опцією. Я хочу, щоб ми більше уваги приділяли почуттям чоловіків, які разом з дружинами переживають  втрату, бо, чомусь, саме їхній біль найлегше проігнорувати. Я надіюсь, що тема втрати вагітності перестане «замітатись під дорожку», бо донедавна табуйовані розмови, насправді, можуть слугувати початком створення потужної системи підтримки для всіх, хто її потребує.

Пережите допомогло мені відчути ще більшу вдячність за моїх 4 синів, яких я можу обіймати та цілувати щодня, бачити, як вони ростуть, радіти їхнім перемогам. Пережите допомогло мені відчути єдність жінок на новому для мене, більш глибинному рівні. Пережите змусило мене ще дужче повірити у життя по той бік неба, десь за хмарами, бо, потрапивши туди, я точно знаю яких двох людей я хочу обійняти найпершими…


Jessica Zucker, клінічний психолог і письменник, США

«Як клінічний психолог, я спеціалізуюсь на жіночому репродуктивному та материнському психічному здоров’ї і займаюсь цим вже більше 10 років. Так було поки я не відчула все на власному досвіді під час викидня на 16 тижні вагітності. Тепер я можу по-справжньому зрозуміти страждання від горя, про яке я чула від своїх пацієнтів багато років. Після свого викидня я знайшла дослідження, яке показувало, що більшість жінок відчувають сором та провину після втрати вагітності».

Це все має неабиякий вплив і наслідки для жінок. Багато жінок, які втрачають дитину під час вагітності, можуть відновлювати своє душевне здоров’я протягом місяців чи років, навіть коли вони в кінці кінців народжують здорових дітей.

Культурне та суспільне ставлення до втрати дитини може значно відрізнятися по всьому світу. У країнах Африки, які знаходяться на південь від Сахари існує загальне вірування у те, що малюк, можливо, був мертвонароджений через чаклунство або вплив злих духів.

Larai, 44 роки, фармацевт, Нігерія

«Впоратися з моєю втратою вагітності було дуже складно і травматично. Медичний персонал дуже посприяв моєму горю, не зважаючи на те, що я також лікар. Іншою проблемою було культурне ставлення. У найбільш традиційних африканских культурах люди вважають, що ти можеш втратити дитину через прокляття або чаклунство. Тут, втрата дитини оточена соромом, тому що деякі люди думають, що щось не так із жінкою, яка має втрати, що повторюються, і що вона, можливо, була нерозбірлива, і так втрата вважається покаранням Бога”.

Люди, особливо відомі, використовують соціальні ЗМІ, щоб поділитися своїм досвідом, як у випадку з Kimberly Van Der Beek та її чоловіком, актором James Van Der Beek, найбільш відомим своєю роллю в американському серіалі Dawson’s Creek. Пара нещодавно поділилася щирим постом в Instagram, де вони розповіли про болючий процес страждання після багатьох втрат вагітності і досвід того, як проходити цей шлях.

Kimberly Van Der Beek, США

«Я маю досвід трьох викиднів, усі строком близько 10 тижнів гестації. Я дозволяла їм усім відбутися природнім шляхом. У мене був люблячий чоловік, співчутлива команда лікарів і морально я могла повністю покластися на них. І навіть у найкращих умовах, я була спустошена кожного разу. Після однієї з моїх втрат я сиділа під душем близько п’яти годин. Те, що засмучує мене особисто найбільше – це те, що не всі жінки або чоловіки мають подібне ставлення до себе, такий же рівень співчуття і підтримки в той час, коли лізеш на стелю від горя».

Існує багато причин, чому може статися втрата вагітності, включаючи ембріональні аномалії, вік матері, інфекції, багатьом з яких можна запобігти (таким як малярія, сифіліс). Втім визначити конкретну причину часто дуже складно.

Загальні рекомендації щодо попередження втрати вагітності сфокусовані на здоровому харчуванні, заняттях спортом, униканні паління та вживання наркотиків і алкоголю, зменшенні вживання кофеїну, контролюванні рівня стресу та власної ваги в межах норми. Це особливо виділяє фактори, пов’язані зі способом життя, що за відсутності конкретних причин, може призвести до виникнення у жінок почуття провини в тому, що вони самі були причиною втрати вагітності через недостатньо правильний спосіб життя.

Lisa, 40 років, менеджер з маркетингу, Великобританія

«В мене було 4 втрати вагітності. Кожного разу, коли це стається, частинка тебе помирає. Найбільш травматичною була перша втрата. Ми були настільки щасливі від новини про нашу дитинку. Але коли ми прийшли на 12-тижневий скрінінг, мені сказали, що я втратила дитину, що сталася так звана завмерла вагітність. Це означало, що дитина померла давно, але моє тіло не показувало жодних ознак втрати. Я була спустошена. Я також не могла повірити, що мене збиралися просто відправити додому з мертвим малям всередині без жодної поради, що мені робити».

 Як стосовно інших оздоровчих проблем, таких як, наприклад, психічне здоров’я, навколо якого все ще існує величезне табу, багато жінок повідомляють, що незалежно від їх культури, освіти або виховання, їх друзі і сім’я не хочуть говорити про їх втрату. Це напевно пов’язано з мовчанням, що огортає тему горя взагалі.

Susan, 34 роки, письменниця, США

«Я маю п’ятирічний шлях до омріяного материнства. Коли почалися спроби ЕКО, я швидко зрозуміла, що гадки не маю, на що я підписуюся; це було виснажливо, як фізично, так і емоційно. Дякуючи Господу, я завагітніла, я і мій чоловік були дуже щасливі. Втім, після семи тижнів малюк перестав рости. Після цього я перестала вживати гормони, які показані при ЕКО, і через більш як 2 тижні почався викидень. Він продовжувався 19 днів. Я не знала, що викидні – це такий довгий процес, сповнений болю і значних втрат крові і що реалії вагітності і її втрати настільки приховані за соромом і мовчанням».

Мертвонародження, велика кількість яких є відворотними, трапляються пізніше у вагітність, і 1 з 2 мертвонароджень відбувається під час пологів. Близько 98% мертвонароджень трапляються у країнах з низьким та середнім рівнем достатку. Надання кращої якості догляду під час вагітності і народження дитини могло б попередити більш, ніж півмільйона мертвонароджень по всьому світу .
Навіть у країнах з високим рівнем достатку, догляд нижче встановленого стандарту є істотним чинником мертвонароджень.

Існують чіткі способи зменшити кількість дітей, які помирають під час вагітності – покращення доступу до антенатального догляду (в деяких країнах світу жінки не бачать лікаря до моменту, коли вони вже декілька місяців вагітні), надання постійного догляду з боку акушер-гінеколога і надання суспільного догляду, де це є можливим.

Об’єднуючи лікування інфекцій під час вагітності, контроль частоти пульсу ембріону і нагляд під час пологів, які є частиною загального пакету догляду, було досягнуто збереження життя 1.3 мільйона малюків, які б без такого догляду померли під час вагітності.

Emilia, 36 років, роздрібний торговець, Колумбія

«Коли я народила мертву дитину на 32 тижні вагітності, моє малятко вже мало ім’я. Я поспішила у лікарню з дуже високим тиском. Після обстеження лікар сказав мені відпочити і призначив медикаментозне лікування, щоб знизити рівень мого тиску. Через тиждень в мене були ті самі симптоми. Лікар пошвидше вирішив перевірити мене на УЗД і сказав, що дитина не має ознак життєдіяльності. Якби мені надали більше інформації з самого початку, і приділили більше медичної уваги в критичні моменти, моя дитина могла би бути врятована».

Те, як до жінок ставляться під час вагітності пов’язано з їх сексуальними і репродуктивними правами, над якими багато жінок по всьому світу не мають автономії.

Суспільний тиск в багатьох частинах світу може означати, що жінки вагітніють, коли вони не готові до цього морально або фізично. Навіть у 2019, 200 мільйонів жінок, які хочуть уникнути вагітності не мають сучасних способів контрацепції.

І коли вони вагітніють, 30 мільйонів жінок не народжують у медичних закладах, 45 мільйонів жінок не отримують адекватний антенатальний догляд, що наражає матір та дитину на більш значний ризик ускладнень та сметрі.

Divya Samson Panabakam, 30 років, консультант, Індія

«В 2013 у мене була перша втрата вагітності. Як тільки в мене почалася кровотеча, я поїхала у шпиталь і мене відправили пройти УЗД, але відповідальний лікар вирішив змусити мене чекати оскільки я була незаміжня. Я запитала її: «Навіть якщо я незаміжня, чому Ви ставитися до того, хто втрачає малюка таким чином?». Вона подивилася на мене і відповіла: «Це не терміновий випадок, тільки жінки, старше ніж 60 років можуть отримати невідкладну допомогу».

Культурні традиції, такі як жіноче статеве каліцтво і дитячий шлюб дуже шкодять сексуальному і репродуктивному здоров’ю дівчат і здоров’ю їх дітей. Народження дітей у надто юному віці може бути небезпечним як для матерів, так і для дітей. Юні матері (віком від 10 до 19 років) мають більшу вірогідність виникнення еклампсії або внутрішньоутробних інфекцій, ніж жінки у віці 20-24 роки, що може збільшувати ризик мертвонароджень. Діти, народжені у матерів молодше 20 років, мають більшу ймовірність низької ваги при народженні, передчасного народження або інших серйозних неонатальних проблем, які усі разом можуть підвищувати ризик мертвонародження.

Жіноче статеве каліцтво підвищує ризик тривалих пологів з ускладненнями, кровотечі, серйозних розривів і необхідності інструментального розродження вагітної. Такій дитині ймовірніше знадобиться проведення реанімаційних заходів при народженні і загалом існує високий ризик смерті під час пологів або після народження.

Створення для жінок сприятливих умов є життєво необхідним для позитивного досвіду вагітності – біомедичні і фізіологічні аспекти догляду мають бути поєднані з соціальною, культурною, емоційною і психологічною підтримкою.

Втім багато жінок навіть у розвинених країнах з доступом до найвищого рівня охорони здоров’я, отримують недостатню і неналежну допомогу після втрати дитини. Медична термінологія, яка використовується для опису викиднів та мертвонароджень може бути сама по собі травматична. Наприклад, такі слова як «неспроможна шийка матки» або «анембріональна вагітність» можуть бути гнітючими.

Andrea, 28 років, стиліст, Колумбія

«Коли я була на 12 тижні вагітності, я пішла на обстеження і зробила УЗД. Лікар сказав мені, що щось було не так, не надаючи жодних уточнень. Наступного дня я прокинулася і помітила,що все ліжко було у крові. Я не отримала жодної інформації стосовно того, чому в мене був викидень. Медсестри були дуже непривітними і недружніми і поводили себе неначе це була просто медична процедура. Серед усього персоналу лікарні єдиним, хто проявив краплю людяності, був лікар, який пізніше запевнив мене, що я можу спробувати знову завагітніти».

Залежно від політики лікарні, тіла дітей можуть бути визнані клінічним біоматеріалом і бути кремовані. Інколи коли жінка дізнається про те, що її малюк помер, їй необхідно виношувати мертву дитину протягом декількох тижнів до моменту, поки вона не зможе її народити. Не дивлячись на те, що можуть бути медичні причини і показання для подібного відтермінування, це дуже болісно для жінки і її партнера. Навіть у розвинених країнах жінки можуть народжувати мертву дитину у пологових відділеннях, оточені жінками із здоровими малюками.
Не всі шпиталі чи клініки можуть впроваджувати нові політики або надавати більше послуг. Це реальність перевантаженої системи охорони здоров’я. Втім заохочення чутливості по відношенню до пар, які переживають втрату, та усунення табуйованості і відчуття сорому довкола теми втрати дитини не потребують фінансів і можливі без витрачання грошей. Це відображено в деяких історіях, наведених у статті.

Becky, 38 років, вчителька початкової школи, В’єтнам/Великобританія

«Ми з чоловіком стрибали від щастя, коли я завагітніла двійнею-дівчатками і ми були спустошені, коли одна з них, її ім’я було Isla, померла на 34 тижні вагітності. Я була налякана, що ми втратимо й іншу дитину і наполягала на госпіталізації. Наступного дня я народила своїх донечок шляхом кесарського розтину. Загалом лікарі дуже підтримували і нам надали окрему кімнату, щоб ми могли провести час разом з Isla. Втім ряд лікарів виявили повну нечутливість, одного разу навіть спитавши чому я плачу і говорячи мені збадьоритись».

Працівники системи охорони здоров’я можуть висловити співчуття і емпатію, визнати як насправді себе почувають батьки, надати чітку інформацію, і зрозуміти, що батькам може знадобитися особлива підтримка, як в роботі з їх втратою, так і потенційно в подальших спробах мати ще одну дитину. Надання догляду, заснованому на захисті прав людини, що буде актуальним, шанобливим і шляхетним, є такою ж важливою умовою для компетентної турботи про матір та новонародженого, як і медична компетентність.

Sarah, 40 років, державний службовець, Австралія

«Мертвонародження є настільки звичним в Австралії, що може статися, як в тебе, так і в когось, кого ти знаєш. Воно зненацька усюди. Мертвонародження стосується близько 2000 австралійських сімей кожного року. Рівень мертвонароджень у нашій країні не змінювався протягом 20 років, а для австралійських індіанців цей показник удвічі вищий. Втім поки це не сталося зі мною і я не стала однією із шести таких жінок, я ніколи не думала, що діти можуть померти у лоні матері. Про це ніколи не говорять. Доктор сказав мені про мій підвищений ризик випадіння пуповини через багатоводдя, але ніхто не сказав, що я була в групі підвищеного ризику ембріональної смерті».

Ключові моменти підтримки

Може бути дуже важко знайти правильні слова для знайомої людини, яка втрачає дитину під час вагітності, але співчуття та емпатія можуть підтримати і дозволити людям говорити про те, як вони почуваються:

 Замість того, щоб сказати «Все відбувається з якоїсь причини, напевно не судилося», спробуйте сказати щось, на кшталт, «Мені дуже шкода. Я відчуваю наскільки це болісно для тебе».

Замість того, щоб сказати «Принаймні ти знаєш, що можеш завагітніти», спробуйте просто послухати. Ви можете запитати «Як ти?».

Замість того, щоб сказати «Принаймні ти вже маєш здорову дитину», можливо скажіть «Мені неймовірно шкода твоєї втрати».

Досвід втрати дитини може відрізнятися по всьому світу, втім сором і почуття провини тісно пов’язані з цією темою.
Багато жінок, які втрачають дитину під час вагітності, можуть відновлювати своє душевне здоров’я протягом місяців чи років, навіть коли вони в кінці кінців народжують здорових дітей.

Ми знаємо як зменшити кількість дітей, які помирають під час вагітності – покращити доступ до антенатального догляду (в деяких країнах світу жінки не бачать лікаря до моменту, коли вони вже декілька місяців вагітні), надавати постійний догляд з боку акушер-гінеколога і надавати суспільний догляд, де це є можливим.

Кожного року 2,6 мільйонів дітей є мертвонародженими і багатьом смертельним випадкам можна запобігти. Втім, випадки викиднів і мертвонароджень не мають систематичної реєстрації навіть у розвинених країнах, що може свідчити про більшу кількість таких випадків.
Неприйнятні почуття сорому і провини, з якими стикаються жінки після втрати дітей мають зникнути.

Доктор Princess Nothemba Simelela, Асистент директора зі справ сімей, жінок, дітей і підлітків, ВООЗ.

Переклад: Природні Права Україна



Оригінал статті на сайті ВООЗ